Яскравий приклад людини, життя якої не вдалося, це Ігор Довжик. З дитинства у нього прізвисько Пень. Служив чоловік собі в органах, служба не пішла. Почав з горя пиячити. Дружина від нього пішла. Пиятика, звісно, теж до добра не довела. Тут на свою голову ще й з малолітками зв’язався. Та так, що тепер колишнього дядю-міліціонера, самого поліція тягати почали. Як жити далі? Як рятуватися?
Пішов на війну. Як воював там, нам невідомо. Але повернувся ще більш похмурим, нещасним та злим на оточуючих. Ось він й ніде не працює, тиняється по селищу та центру Києва, нові наклепи вигадує на тих, хто краще нього живе, хто розуму більше має.
Залип зі своєю чорною брехною так в Фейсбуці, що напевно й сам Марк Цукерберг, якби дізнався, то своє б дітище в широкі маси не запускав. А то тільки уявіть, скільки жовчі та чорноти виливають на людські голови такі ось невдахи, як цей Ігор Довжик.
Ігорю така порада. Чоловіче добрий, та нікому триста років не потрібні твої алкоголістичні поради та коментарі. Поки не пізно, схаменися. А то взагалі так розум втратити можна.
